Шкільний музей, його мета і завдання

Положення про шкільний музей визначає його як одну з форм роботи, спрямованої на розвиток творчої самодіяльності, громадської активності учнів. Воно реалізується в процесі збирання, вивчення, обробки, збереження, оформлення та пропаганди матеріалів – першоджерел історії природи і суспільст­ва, що мають виховну та науково-пізнавальну цінність.

У роботі музею широко застосовуються різноманітні форми і методи навчально-виховної роботи (екскурсії, виставки, колекціонування тощо). Шкільний музей, використовуючи їх комплексно, робить більш ефективними, діловими. Це, звичайно, не означає, що музей може замінити всі форми навчально-виховної роботи. Кожна з них розв’язує свої завдання і відрізняється від шкільного музею. Так, виставочна робота має багато спільного з музейною, але не передбачає постійного збереження матеріалів. Їй властиві інші методи обробки та експонування матеріалів.

Нарешті, неодмінна ознака шкільного музею – наявність фонду, оригінальних матеріалів, що відповідають його профілю. Ця ознака дає змогу відрізнити шкільний музей від будь-якого іншого шкільного зібрання.

Відмінність між шкільними і державними музеями полягає в тому, що:

-         територія систематичного збирання експонатів для шкільного музею, особливо краєзнавчого, менша, ніж для державного; обмежується місцевістю біля школи, доступною для обстеження силами учнів;

-         глибина і розмах розробки експозиційних тем шкільні музеї значно поступаються перед державними;

-         шкільні музеї мають обмежені можливості для збереження експонатів, хоч вимоги в цьому відношенні однакові для всіх музеїв;

-         експозиції шкільних музеїв більш пристосовані для проведення навчально-виховної роботи;

-         всю роботу в музеї систематично виконують учні під керівництвом педагогів, за допомогою батьків, громадськості;

-         шкільний музей повинен приділяти більше уваги нагромадженню матеріалів, що висвітлюють форми і методи його роботи (описи екскурсій, походів по місцях бойової слави, зустрічей із знатними людьми краю; матеріали краєзнавчих обстежень).

Шкільні музеї не слід змішувати з предметними кабінетами, які, згідно з положенням про них, є навчальними підрозділами школи, укомплектованими чітко визначеним набором навчальних посібників, технічних засобів навчання, спеціальними меблями. Тут проводяться уроки, факультативні заняття, гурткова робота з учнями. Разом з тим шкільний музей і навчальні кабінети повинні доповнювати один одного.

Поряд із загальними для всіх музеїв рисами, що виявляються у збиранні, вивченні та популяризації пам’яток матеріальної і духовної культури, природничо-історичних колекцій, джерел знань з історії природи та суспільства, які мають велике пізнавально-виховне значення, для шкільних музеїв властиві деякі особливості, зумовлені їхньою метою і завданнями.

Загальна мета шкільних музеїв як однієї з форм освітньо-виховної школи – сприяння успішному виконанню завдань по вихованню молоді, підготовці всебічно і гармонійно розвинених членів суспільства.

Виходячи із загальних і специфічних виховних можливостей шкільних музеїв різних профілів, можна визначити такі їхні основні завдання:

-  формувати в учнів науково-матеріалістичний світогляд;

розвивати творчу самодіяльність і громадську активність учнів, формувати активну життєву позицію;

-  сприяти загальному розвитку і розширенню кругозору учнів, вихованню в них пізнавальних інтересів, творчих здібностей, дослідницьких нахилів; прищеплювати вміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватися у стрімкому потоці політичної та наукової інформації;

-  розширювати зміст навчально-виховного процесу, забезпечувати тісний зв’язок його з життям;

-  сприяти профорієнтації учнів;

-  залучати учнів до активної участі у збереженні і популяризації серед населення пам’яток матеріальної та духовної культури нашого народу, охороні природи, вивчення ресурсів країни.