Освіта

Положення про шкільний музей

muzej — Tue, 06 Mar 2012 16:24:40 GMT

Положення про шкільний музей

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Музей при школі є осередком освіти і виховання, який сприяє формуванню у молодого покоління національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, забезпеченню духовної єдності поколінь і призначений для вивчення, збереження та використання пам’яток природи, матеріальної і духовної культури.

2. Музей у своїй діяльності керується Законом України «Про музеї та музейну справу», нормативними документами Міністерства освіти України, Міністерства культури і мистецтва України, цим Положенням та власним Положенням про музей.

ІІ. МЕТА, ГОЛОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ РОБОТИ МУЗЕЮ

1. Мета діяльності музею полягає у залученні молодого покоління до вивчення та збереження історико-культурної спадщини свого народу, у формуванні освіченої творчої особистості та сприянні відродженню і розбудові національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави.

2. Головними завданнями в роботі музею є:

- сприяння удосконалення навчально-виховного процесу школи, розширення і поглиблення загальноосвітньої та професійної підготовки учнівської молоді засобами позакласної, позашкільної роботи, розвиток її творчих інтересів до пошукової роботи, краєзнавчої, художньо-естетичної роботи.

- допомога педагогічному колективу у впровадженні нових нетрадиційних форм роботи за інтересами.

- вивчення, охорона і пропаганда пам’яток історії, культури і природи рідного краю.

3. Музей проводить таку роботу:

- організовує дослідницьку діяльність згідно з тематикою музею.

- систематично поповнює фонди музею шляхом проведення експедицій, походів, екскурсій, а також використовує інші шляхи комплектування.

- організовує облік музейних предметів забезпечує їх збереження.

- створює і поповнює стаціонарні експозиції та виставки.

- проводить освітню виховну роботу серед учнів.

- надає можливість використання матеріалів музею в навчально-виховному процесі.

ІІІ. СТВОРЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МУЗЕЮ

1. Профіль музею визначається колективом педагогів, учнів, характером наявних колекцій пам’яток історії, культури і природи.

2. Рішення про створення музею приймається його засновником.

3. Наказ про відкриття музею видається директором школи після оформлення відповідної музейної експозиції.

4. Легалізація (офіційне визнання) музею здійснюється шляхом реєстрації, яка проводиться за поданням школи відповідно до Положення про відомчу реєстрацію та переєрестрацію музеїв при закладах освіти.

5. Діяльність музею припиняється за рішенням його засновника, яка погоджується з відповідною комісією, що проводить реєстрацію на місцях. Наказ про закриття музею видається директором школи.

ІV. КЕРІВНИЦТВО РОБОТОЮ МУЗЕЮ

1. За роботу музею відповідає директор школи. Директор школи:

- призначає педагога, який здійснює керівництво роботою музею.

- вирішує питання дислокації музею та режиму його роботи.

- сприяє організації та проведенню навчальних, виховних, методичних та інших заходів на базі музею.

. Облік пам’яток історії та культури, які зберігаються в музеях, проводиться в порядку, визначеному в нормативних документах Міністерства культури і мистецтва України.

2. Зібраний матеріал складає фонди і обліковується в інвентарній книзі, яка скріпляється печаткою та завіряється підписом директора школи.

3. Фонди музею поділяються на основні (оригінальні пам’ятки історії, культури та природи) і допоміжні (схеми, діаграми, копії, муляжі тощо).

4. Безпосередня відповідальність за збереження музейних зібрань покладається на директора та керівника музею.

5. Особи, винні у порушенні законодавства України про музеї та музейну справу; несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

VІ. ФІНАНСУВАННЯ

1. Витрати, пов’язані з пошуковою роботою, придбанням інвентарю, обладнання, технічних засобів та оформлення музею, проводяться за рахунок коштів школи

Положення про музей школи

muzej — Tue, 06 Mar 2012 06:59:48 GMT

ОПИС МУЗЕЙНИХ ПРЕДМЕТІВ

muzej — Tue, 06 Mar 2012 06:49:47 GMT

16. Автобіографія, трудовий список (книжка).

1. Назва (автобіографія, трудовий список, його номер).

2. Прізвище, ім’я, по батькові чи ініціали (кому належав, належала …).

3. Посада, звання на період складання документу.

4. Дати чи період, висвітлений в документі (з 1940-41 рр.).

5. Кількість аркушів.

6. Особливі ознаки (в палітурці, синього кольору, авторська нумерація червоними чорнилами).

7. Зв’язок особи з місцевим краєм.

8. Написи, підписи.

17. Адрес (вітальний).

1. Назва (адрес вітальний).

2. Кому адресований, прізвище, ім’я, по батькові чи ініціали.

3. Посада, звання на момент вручення йому адресу ("Майстру заводу …”).

4. Від кого (від співробітників).

5.З якою подією, датою пов’язаний (10-річчям, утворенням).

6. Короткий зміст (поздоровлення з … річчям і подяка за спільну роботу).

7. Кількість аркушів.

8. Особливі ознаки (в дерматиновій палітурці червоного кольору, на другому аркуші 20 підписів різними чорнилами, останній – Петрів).

9. Зв’язок власника з місцевим краєм.

18. Значок

1. Назва (значок).

2. Призначення (ювілейний, пам’ятний, сувенірний).

3. Назва власна (на честь річниці …).

4. Зображення і текст на лицьовій і зворотній сторонах (відтворити).

5. Кому належить, зв’язок з місцевим краєм (прізвище, ім’я, по батькові, … р.).

6. Спосіб кріплення до одягу (шпилька, гвинт і т.п.).

19. Атестат.

1. Назва (атестат, диплом), номер.

2. Прізвище, ім’я, по батькові власника (на чиє ім’я виданий).

3. Посада, звання на період видачі документу (студент педагогічного інституту).

4. Короткий зміст документу (про надання прав на …).

5. Ким виданий, підписаний.

6. Кількість аркушів.

7. Особливі ознаки (у верхньому правому кутку – графічне зображення п’ятикутної зірки і т.д.).

8. Зв’язок власника з місцевим краєм.

20. Членський квиток.

1. Назва (партійний, профспілковий, студентський квиток, членська книжка).

2. Прізвище, ім’я, по батькові власника (на чиє ім’я виданий).

3. Посада, звання в період видачі квитка (командир, який брав участь в …).

4. Дата вступу (в партію, комсомол, профспілку, заклад).

5. Ким виданий квиток (правління товариства…).

6. Особливі ознаки (партійний квиток зразка … р., обкладинка з цупкого паперу, жовтого кольору, на розвороті – фотографія, зображення втрачено).

7. Зв’язок власника з місцевим краєм.

21. Спогади.

1. Назва (спогади).

2. Прізвище, ім’я, по батькові чи ініціали автора.

3. Посада, звання в період події, з яким пов’язані спогади (командира партизанського загону …).

4. Короткий зміст спогадів, зв’язок з місцевим краєм (про встановлення окупаційної влади в селі …; про уродженця … революціонера (прізвище, ім’я, по батькові)).

5. Особливі ознаки (в папці зеленого кольору, з авторськими помітками червоним чорнилом; порушена нумерація, відсутні 3-й і 5-й аркуші).

6. Кількість аркушів.

22. Посвідчення.

1. Назва (посвідчення, посвідчення особи).

2. Номер.

3. Прізвище, ім’я, по батькові або ініціали власника (на чиє ім’я видано).

4. Посада або звання на момент видачі посвідчення, зв’язок з місцевим краєм.

5. Права (повноваження), надані власнику посвідчення (відряджений в … губернію для заготівлі продуктів населенню міста …).

6. Ким видано (командиром, радою).

7. Особливі ознаки (на розвороті фото … у військовій формі).

23. Газета, бюлетень.

1. Назва (щоденна газета, одноденна газета).

2. Заголовок та номер ("Известия” № 245).

3. Повна і точна назва закладу чи організації, органом якої є газета, бюлетень.

4. Короткий зміст матеріалу (чи назва статті), який має відношення до місцевого краю (з текстом статті …, з повідомленням про приїзд в …).

5. Кількість аркушів.

6. Особливі ознаки.

24. Повідомлення, оголошення.

1. Назва (повідомлення).

2. Від кого: посада, прізвище, ініціали особи або точна і повна назва закладу (начальника управління …).

3. Кому адресовано: посада, прізвище, ініціали особи або точна і повна назва закладу, зв’язок з місцевим краєм (сільському вчителю …).

4. Короткий зміст (про направлення підручника в м. …).

5. Особливі ознаки (на 5-й ст. слова "зведення було направлене” - підкреслили).

6. Кількість аркушів.

25. Інструкція, пам’ятка.

1. Назва (інструкція).

2. Назва ("Як організувати господарство”).

3. Які керівні вказівки, перелік правил, порядок і правило, які передбачає документ; якщо це незрозуміло з назви, зв’язок з місцевим краєм ("… загальне положення, прийняте нарадою … виконкому з метою …”).

4. Кому адресовано (уповноваженим, їх помічникам).

5. Особливі ознаки.

6. Кількість аркушів.

26. Мандат.

1. Назва (мандат).

2. Прізвище, ім’я, по батькові власника.

3. Уповноваженим якого закладу є.

4. Які повноваження надає.

5. Яким закладом, організацією виданий, особою підписаний.

6. Особливі ознаки (палітурка з цупкого паперу сірого кольору, на розвороті – фотографія …).

7. Зв’язок особи з місцевим краєм.

Опис анкети учасника бойових дій

Впродовж багатьох років в школах однією із активних діяльностей є пошуково-краєзнавча робота по місцях боїв у роки Великої Вітчизняної війни. Особлива увага звертається на увічнення пам’яті солдат, офіцерів, генералів, які загинули за свободу нашої Батьківщини, на вшанування ветеранів, які є живими свідками тих подій, на створення Книг пам’яті тощо.

Результати цієї пошуково-краєзнавчої роботи поповнюють не тільки інформацією, а також і історичними предметами, які поповнюють фонди шкільних музеїв.

Цінний історичний матеріал, зібраний учнями під час проведення пошукових експедицій, можна використати для створення літопису, до якого входила б інформація про кожного ветерана війни. Для цього слід використати зразок анкети інформаційного листа про учасника бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни.

До анкети додаються фотокартки різних років, у різних ситуаціях; графічне зображення бойових дій військової частини, в якій служив ветеран тощо.

Зразок анкети інформаційного листа можна використати і під час заповнення інформації про учасника бойових дій в Афганістані, про участь воїна в миротворчих діях в складі контингенту військ України в різних місцях світу.

Інформаційний лист
про учасника бойових дій
_________________________________________
уроки Великої Вітчизняної війни.

І. Автобіографічні дані:

- рік і місце народження;

- освіта;

- який заклад освіти закінчив, коли;

- професія;

- місце роботи до військової служби;

- участь у бойових діях (яких фронтів, об’єднань, частин, військові звання, посади тощо);

- поранення, контузії;

- нагороди, заохочення;

- коли, у якому званні звільнений з лав Збройних Сил.

ІІ. Як склалося життя після демобілізації:

- де працював, на якій посаді;

- сімейний стан;

- нагороди, заохочення за працю.

ІІІ. Спогади про війну:

- про участь у бойових діях;

- про бойових друзів, командирів;

- уроки війни;

- поради молодим поколінням.

Чернівецький обласний центр туризму,

краєзнавства та екскурсій учнівської молоді

НАУКОВИЙ ОПИС МУЗЕЙНИХ ПРЕДМЕТІВ. ЗРАЗКИ ОПИСУ

muzej — Tue, 06 Mar 2012 06:47:23 GMT

Науковий опис музейних предметів. Зразки опису

1. Фотопортрет.

1. Назва (портрет).

2. Прізвище, ім’я, по батькові (або ініціали).

3. Вид заняття, посада на період фотографування. Зв’язок особи з місцевим краєм (Перший комісар фінансів в м. … в … р.; командир загону по боротьбі з бандитизмом в ....... повіті … рр.).

4. Характерні особливості портрету: голова; в ріст; поясний; погрудний; в профіль; три чверті; вліво; вправо (знімок погрудний, три чверті, вправо, знімок поясний, в профіль вправо).

5. Особливі ознаки портрету; особливості костюма, зачіски, положення і т.д. (в темному пальто з шалевим коміром, без головного убору, зачіска гладка, сидить у кріслі). Оточуюче середовище (фон).

6. Оформлення портрету (без паспорту, в рамці).

7. Місце і час фотографування.

8. Написи, підписи (відтворити, вказати місце розташування).

2. Фотопортрет груповий.

1. Назва (портрет).

2. Коротка назва зображеного, зв’язок з місцевим краєм (група членів загону … залізничного вузла).

3. Обставини моменту зйомок, якщо це відомо.

4. Місце та час, з яким пов’язана подія.

5. Перелік прізвищ та ініціалів всіх відомих осіб: вказати місце їх знаходження на фотографії (зліва направо).

6. Короткий опис зображених обставин (на фоні будинку … залізничного вокзалу або біля тепловозу і т.п.).

7. Особливі ознаки портрету та його оформлення (другий справа – в одязі залізничника; фотографія на паспорту).

8. Місце і час зйомки.

9. Написи, підписи.

3. Фотографія.

1. Назва (фотографія).

2. Коротка назва зображеного (сюжету), зв’язок з місцевим краєм (святкування роковин, історичні події в м. …, зустріч …). Прізвище, ім’я, по батькові (на вокзалі в м. …).

3. Дата події (в … р., вересні … р.).

4. Короткий опис зображеного та оточуючого середовища (на знімку: площа міста, заповнена учасниками свята. На передньому плані легкова машина з трьома невідомими чоловіками в пальто і головних уборах; (прізвище, ім’я та по батькові) стоїть біля вагону поїзда, в оточенні групи зустрічаючих).

5. Особливі ознаки знімку в його оформленні (на крилі легкової машини – зірка; в лівій руці одного із зустрічаючих - портфель).

6. Написи, підписи.

4. Скульптура.

1. Назва (статуетка).

2. Назва власна ("футболіст”).

3. Прізвище, ім’я, по батькові, ініціали автора.

4. Коротка характеристика, розмір зображеного: положення голови, поза, особливості костюма (юнак в спортивному костюмі, в фас, в правій руці – футбольний м’яч).

5. Наявність оточуючих предметів (внизу справа – футбольні ворота).

6. Форма і особливості п’єдесталу (овальний, невисокий).

7. Особливі ознаки (написи, підписи і т.д.).

8. Дата життя скульптора, зв’язок з місцевим краєм.

5. Прапор.

1. Назва (прапор).

2. Назва (перехідний).

3. Форма полотнища (прямокутне, двостороннє).

4. Короткий опис зображеного, текст написів (на лицьовій стороні зверху зліва … По краях …, на зворотній стороні …).

5. Наявність прикрас, декоративних деталей (по
нижньому краю полотнища – сіра бахрома).

6. Форма держала (кругле).

7. Особливі ознаки (написи, підписи і т.д.)

6. Паспорт.

1. Назва (паспорт) та № …

2. На чиє ім’я виданий (прізвище, ім’я, по батькові).

3. Точна дата і рік народження.

4. Точна та повна назва установи, яка видала документ.

5. На який строк виданий.

6. Кількість аркушів.

7. Особливі ознаки (в дерматиновій палітурці червоного кольору з гербом).

8. Зв’язок власника з місцевим краєм.

7. Пов’язка.

1. Назва (пов’язка).

2. Призначення (нарукавна).

3. Форма (прямокутна).

4. Зображення, текст напису ("Черговий по КПП”).

5. Наявність особливих ознак.

6. Належність, зв’язок з місцевим краєм (пов’язка … в …р.).

8. Пальто

1. Назва (пальто).

2. Призначення (чоловіче, жіноче).

3. Форма крою (англійська).

4. Застібка (на 3-х ґудзиках з прорізними петлями).

5. Наявність прикрас.

6. Наявність підкладки.

7. Належність, зв’язок з місцевим краєм (належало губернатору (прізвище, ім’я, по батькові) в … році).

9. Плаття

1. Назва (плаття).

2. Призначення (жіноче).

3. Форма крою (пряме з поясом і кишенями. Рукави довгі, комір високий. Застібка ззаду на 5-ти дрібних ґудзиках).

4. Наявність прикрас (на комірі, на поясі і кишенях вишивка прямою гладдю).

5. Належність, зв’язок з місцевим краєм.

10. Кашкет (картуз)

1. Назва (кашкет військовий, цивільний).

2. Форма крою.

3. Наявність підкладки (без підкладки).

4. Особливі ознаки (нижній край ремінця світлішого кольору).

5. Належність, зв’язок з місцевим краєм.

11. Телеграма

1. Назва (телеграма, телеграма вітальна, термінова).

2. Номер та точна дата.

3. Від кого поступила (залізничників в м. …).

4. Кому адресована (командуванню Південного фронту).

5. Короткий зміст, зв’язок з місцевим краєм (привітання з бойовими успіхами).

6. Особливі ознаки.

12. Стілець, крісло

1. Назва (крісло).

2. Призначення (кабінетне).

3. Форма основних конструктивних частин: сидіння, царги, спинки, ніжок (стілець прямокутний, з високою спинкою і м’яким сидінням, виточеними ніжками, крісло прямокутне з овальною спинкою, невисокими виточеними ніжками).

4. Наявність прикрас (спинка різьблена, спинка і сидіння обтягнуті тканиною, прикріпленою мідними цвяхами).

5. Особливі ознаки (наявність підписів, дат та ін.).

6. Наявність, зв’язок предмета з місцевим краєм.

13. Стіл

1. Назва (стіл).

2. Призначення (письмовий).

3. Форма стола і основних конструктивних частин: верхньої дошки, ніжок, тумб, ящиків (прямокутний з двома закритими тумбами; невисокими виточеними ніжками).

4. Кількість ніжок, ящиків, тумб (чотири ніжки, шість ящиків в тумбах).

5. Наявність прикрас, декоративних деталей (в верхній частині ящиків прямокутні металеві накладки, ручки ящиків металеві, фігурні).

6. Особливі ознаки (наявність підписів, дат).

7. Кому належить, зв’язок особи з місцевим краєм (з кабінетного гарнітуру кінця ХІХ ст.; робочого кабінету першого голови колгоспу … (прізвище, ім’я, по батькові)).

14. Звіт, доповідна записка

1. Назва (звіт, доповідна записка).

2. Посада, прізвище, ініціали автора звіту, доповідної записки або точна і повна назва закладу, організації, зв’язок з місцевим краєм.

3. Точна та повна назва закладу і посада, прізвище, ініціали особи, якому адресований документ (...уповноваженому по...).

4. Короткий зміст (про закупку хліба та …).

5. Особливі ознаки (на аркуші білого паперу з вертикальною червоною смугою, в лівому верхньому кутку – вх. № 35).

6. Кількість аркушів.

15. Плакат.

1. Назва (плакат).

2. Назва плакату по тексту чи лозунгу ("Ты записался добровольцем?”).

3. Назва серії.

4. Прізвище, ім’я, по батькові художника, який написав плакат, автор тексту.

5. Короткий опис зображеного (на передньому плані (прізвище, ім’я, по батькові) делегат).

6. Дати життя художника, автора тексту, зв’язок з місцевим краєм.

Чернівецький обласний центр туризму,

краєзнавства та екскурсій учнівської молоді

ОБЛІК І ОПИС МУЗЕЙНИХ ПРЕДМЕТІВ

muzej — Tue, 06 Mar 2012 06:40:34 GMT

Облік і опис музейних предметів

Інвентарна книга

Основою діяльності кожного музею є фонди, які поділяються на матеріали основного та науково-допоміжного фондів.

До складу основного фонду входять оригінальні пам’ятки природи, матеріальної та духовної культури, предмети народної творчості і побуту, предмети і документи, що характеризують історичне минуле, сучасне будівництво, досягнення науки, культури і техніки, меморіальні речі і твори образотворчого мистецтва.

Відповідальний за фондову роботу облікує предмети основного фонду в інвентарній книзі.

Інвентарна книга повинна бути прошнурована, пронумерована, завірена печаткою і підписом директора закладу, при якому створено і діє музей.

Заповнюйте інвентарну книгу за таким зразком:

У графі "Шифр і № по порядку” запишіть : шифр – скорочене найменування музею і номер предмету (наприклад, ГРІМ-1, ГРІМ-2 – Глибоцький районний історичний музей).

У графі "Дата запису, прізвище, ініціали особи, що проводила запис” фіксуються число, місяць, і рік реєстрації предмета в книзі, записуються прізвище та ініціали особи, що проводила запис.

У графі "Назва та розгорнутий опис (легенда) предметів” записується назва предметів. Якщо у предмета є місцева, діалектна назва, то спочатку записується місцева, а потім загальновживана. Найменування предмета починається з предметного слова (наприклад, ложка дерев’яна, грамота почесна). Далі подається опис лицьової і зворотної сторін, написи тощо. Тут же вказується місце походження і призначення предмета.

Опис конкретних фотографій починається з ініціалів та прізвища сфотографованого, іноді звання, вказуються роки народження і смерті, далі дається стисла характеристика діяльності, вказуються місце і дата зйомки, типові ознаки, зображення чорно-біле чи кольорове.

Опис сюжетних фотографій починають з найменування сюжету.

На груповій фотографії необхідно перерахувати зображених зліва направо, вказати прізвище, ім’я та по батькові, ряд.

Опис книг починається з найменування автора, назви книги, вказується кількість аркушів, видавництво, рік, дарчі надписи.

При описі художніх пам’яток спочатку подається прізвище автора, потім назва твору, описується його сюжет, датування. Якщо автор невідомий, то запис починається зі слів – "Невідомий автор”, "Автор невідомий”.

У графі "Матеріал та техніка виготовлення” вказується вид матеріалу, з якого виготовлений предмет (наприклад, папір, кераміка, дерево, метал).

У графі "Розмір” для плоских предметів спочатку вказується довжина по вертикалі, а потім по горизонталі; для круглих – діаметр.

У графі "Стан збереження речі” при відсутності дефектів пишеться "в доброму збереженні”; при наявності дефектів вказується характер, місце і розмір пошкоджень (наприклад, відірваний правий кут, лівий кут покритий іржею, текст вицвів).

У графі "Час, джерело і спосіб надходження” вказується час, коли матеріал було одержано, місце, де він був знайдений. Якщо матеріал отримано від приватної особи, записується її прізвище, ім’я, по батькові, місце роботи, її адресу.

Облік предметів науково-допоміжного фонду

До складу науково-допоміжного фонду входять матеріали, які виготовляють для потреб експозиції: карти, схеми, плани, діаграми, відтворення оригінальних предметів, які виконуються в різній техніці (муляжі, копії, репродукції).

Призначення зазначених матеріалів – надання додаткових відомостей про експонати, або зосередження уваги на цікавих подіях, пов’язаних з ними. Ці матеріали заносяться в книгу обліку предметів науково-допоміжного фонду, яка виготовляється на місці. В ній повинні бути такі графи: 1 - № п/п; 2 – Дата запису; 3 – Назва і короткий опис предметів; 4 – Кількість; 5 – Звідки одержаний (посилання на документ); 6 – Куди переданий, підпис того, хто прийняв.

Предмети науково-допоміжного фонду (НДФ) обліковуються в книгу за таким зразком:

ГРІМ-1 ГРІМ-1

НДФ НДФ і т.д.

Опис музейних предметів

Найменування і опис експонату слід починати з предметного слова (наприклад, "куріпка сіра”), а далі, в разі потреби, подається видове визначення.

Опис документальних матеріалів починається з назви самого документа, якщо він не має визначеного автора. Якщо ж автор або складач відомий, на перше місце ставиться його прізвище.

Опис творів живопису, графіки, скульптури починається з прізвища, імені та по батькові автора художнього твору, вказуючи роки його життя. Якщо автор невідомий, запис починається із слів "Невідомий автор”. Далі подається назва твору і опис сюжету.

Опис фотовідбитків і негативів, що відображають події, виробничі процеси, місцевість, різні предмети, починається з найменування сюжету, а фотопортретів – з прізвища, імені, по батькові особи, яка сфотографована. В описі подаються типові ознаки портрета (голова, погруддя, поясний, на зріст).

Якщо фото групове, спочатку подається загальна назва групи, потім – прізвище кожної особи. Опис фотографій, негативів передбачає зазначення часу і місця фотозйомки, прізвища того, хто фотографував.

Описуючи книжки, альбоми, зошити, слід вказувати кількість аркушів. Під час опису музейного предмета треба викласти його попередню історію, призначення та спосіб використання.

У книзі надходжень слід також зазначити, хто знайшов або подарував предмет, дати назву пошукової групи, експедиції учнів, установи або прізвище, ім’я, по батькові та адресу людини, яка передала річ, номер акта прийому-здачі.

Описуючи геологічні, палеонтологічні, ботанічні, археологічні та історичні музейні предмети і колекції, зібрані під час походів, потрібно зазначити назву місцевості, де вони знайдені, обставини, за яких були виявлені. Якщо музейний предмет купований, слід зазначити його вартість.

Заповнюються також і додаткові відомості про експонати, здобуті вже після їх запису до інвентарної книги. Це може бути нове, наукове визначення предмета, уточнені дані про нього. Крім того, робляться позначення про передачу експоната до державного музею, про вилучення з фонду музею на підставі висновку експерта про відсутність наукової, музейної цінності або в разі знищення експоната. Інвентарний номер такого музейного експоната іншим предметам не присвоюється.

Колекційний опис

В інвентарній книзі фіксуються поточні надходження, а матеріали, здобуті під час експедиції, реєструються на місці збирання в колекційному описі, який є складовою частиною інвентарної книги і має таку саму форму, порядок заповнення.

В інвентарній книзі колекційний опис реєструється під одним номером ще до початку збирання музейних предметів. Цей номер стає загальним інвентарним номером зібраної потім колекції, всі ж предмети колекції мають ще порядкові номери.

Номер колекційного опису надається експедиційному щоденнику, в якому вміщено опис маршруту, спостережень, зроблених під час походу, записи місцевих легенд і розповідей, бесід, схем та плани місцевості.

Колекційний опис і щоденник ведуться в окремих зошитах з твердою обкладинкою та пронумерованими сторінками. На першій сторінці слід подати такі дані:

Інвентарний номер ________________

Колекційний опис

Експедиція, пошукова група:

_______________________________________________

Місце роботи (область, район, обстежені пункти або пункти збирання матеріалів): __________________________________

_______________________________________________

Почато _____________________

Закінчено ________________

Кількість описаних предметів ___________________

Відповідальний за проведення __________________

Якщо матеріал збирає кілька пошукових груп, які працюють над різними темами, кожна з них складає свій колекційний опис.

Одночасно з реєстрацією в колекційному описі знахідки шифруються у такий спосіб, як це робиться при їх внесенні до інвентарної книги.

Якщо ж у польових умовах нема можливості ставити інвентарний номер на предмет, робиться невелика етикетка, яка зберігається з предметом в одному конверті, коробці. На ній зазначається назва експедиції, пошукової групи, назва предмета, інвентарний номер, дата, прізвище того, хто робив цей запис.

Під час дальшої наукової обробки матеріалів в умовах музею на предметах ставляться інвентарні номери, а етикетки знищуються.

Маркування музейних експонатів

Інвентарний номер присвоюється кожному музейному предмету основного фонду. Під одним номером записуються музейні предмети, що складаються з кількох частин, але кожна з них нумерується окремою літерою (наприклад: чашка з блюдцем: чашка – 6-а, блюдце 6-б).

Під час наукової обробки матеріалів в умовах музею на предметах ставляться інвентарні номери, тобто проводять маркування музейних експонатів.

На матеріали з паперовою основою (фото) номер і шифр наноситься на звороті в лівому нижньому кутку простим олівцем.

На предмети з тканини нашивається бирка з матерії, на якій шифр наноситься тушшю.

Великі речі, як меблі, скульптура шифруються в нижньому лівому кутку тильної сторони або на піддоні.

Посуд шифрується на піддоні.

На книжках і брошурах шифр ставиться в лівому нижньому кутку 4-ї сторінки обкладинки, в лівому нижньому кутку 17-ї сторінки, в лівому нижньому кутку останньої сторінки.

Монети, медалі, ордени, фотонегативи шифруються на їх упаковці.

Для предметів маленьких розмірів (намисто, перстень тощо) номер пишеться на картонній бирці, яка тоненьким шнурком прикріплюється до предмета.

Предмети, які можуть зберігатися тільки в посудинах (рідини, зразки насіння або ґрунту), шифруються на зворотній стороні дна посудини.

На металеві предмети (спис, шабля тощо) шифр наноситься білою фарбою з тильної сторони.

Лист зберігається в конверті з номером і шифром на зворотній стороні. На листі ж з зворотної сторони в лівому нижньому кутку ставиться шифр. Якщо цей кут заповнений записом, то ставлять в правому кутку.

На газеті шифр ставиться на останній сторінці внизу.

На платівці шифр ставиться на паперовій основі.

Писанка шифрується з тильної сторони невеликим шрифтом (туш).

На касеті (магнітофонній, відео) приклеюється етикетка з написом шифру, а на паперовій основі футляру ставиться шифр (тушшю).

Під час проведення маркування предметів потрібно слідкувати, щоб клей чи фарба не пошкодили музейний експонат.

ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ МУЗЕЮ

muzej — Tue, 06 Mar 2012 06:39:44 GMT

Планування РОБОТИ музею

Планування діяльності музею – необхідна умова його успішної роботи. Складають план вивчення теми за літературними джерелами і перспективний план комплектування фондів, план збиральницької комплексної і тематичної експедицій, тематико-експозиційний план, план екскурсій тощо.

Робота більшості шкільних музеїв здійснюється за перспективним річним планом, розробленим музейною радою з педагогами. План розглядається педагогічною радою, затверджується директором школи.

Доцільно, щоб робота учнів в музеї була пов’язана з програмним матеріалом, що в цей час вивчається. Тому план роботи музею погоджується з робочими планами вчителів. Наприклад, якщо вивчають за програмою фізичної географії рельєф краю, то на практичних заняттях вони виготовляють карти, плани місцевості для музею. Подібні завдання відповідно до навчальних програм учні виконують з року в рік, і це дає можливість з великої кількості робіт вибрати для експонування в музеї найкращі. Отже, музейна експозиція систематично поповнюється, удосконалюється. При цьому кожне нове покоління учнів має змогу ознайомитись у музеї з роботами своїх попередників, критично оцінити їх і, в разі потреби, замінити новими.

План роботи шкільного музею передбачає систематичне комплектування фондів, їх облік, вивчення, використання в навчально-виховному процесі.

Деякі пункти плану з року в рік переносяться – це традиційні шкільні заходи, пов’язані з роботою музею.

У багатьох школах є свої традиційні свята, що відзначаються в музеї, серед них – день народження школи або героя, ім’я якого присвоєно школі. Традиційними стали різноманітні фестивалі в літературно-меморіальних музеях, звітні виставки – в художніх.

Організована, систематична робота шкільного музею, яка відповідає вимогам педагогіки і музеєзнавства, сприяє більш ефективному розв’язанню поставлених перед ним завдань.

СТАТУТ ТА РАДА МУЗЕЮ

muzej — Tue, 06 Mar 2012 06:38:17 GMT

Статут музею

Шкільний музей у своїй діяльності керується Законом України "Про музей та музейну справу”, нормативними документами Міністерства освіти України, Міністерства культури і мистецтв України, Положенням про шкільний музей та власним Положенням про музей – статутом.

Статут розробляється на основі чинного законодавства, Статуту закладу освіти, при якому він створюється, Положення про музей при закладі освіти системи Міністерства освіти України, затверджується його засновником (керівником закладу освіти) та погоджується з начальником відділу освіти районної (міської) держадміністрації.

Новостворений музей повинен мати свій юридичний документ, яким він керується у своїй діяльності. Таким документом є Статут музею.

Статут створюється на основі "Положення про шкільний музей” (далі Положення). Положення є своєрідним зразком для створення власного Статуту шкільного музею.

Під час складання Статуту слова в Положенні "…шкільний музей” вилучаються, а замість них вносять назву шкільного музею. Наприклад:

В Положенні написано:

"Шкільний музей є осередком освіти…”

В "Статуті” зазначаємо:

Годилівський етнографічний музей "Бабусина світлиця” є осередком освіти... (і далі по тексту).

В Статут можуть вноситися положення, що не зазначені в головному документі "Положенні про шкільний музей”, але вони мають особливе і специфічне значення для даного музею і не передбачені даним Положенням, разом з тим вони не суперечать чинному законодавству.

Деякі пункти Положення можуть бути взагалі вилучені як такі, що не відповідають діяльності даного музею, наприклад, пункти про порядок присвоєння почесних звань.

Керівникам існуючих музеїв, які проходять перереєстрацію, необхідно ознайомитись з "Положенням про шкільний музей при закладі освіти системи Міністерства освіти України” та переглянути існуючі власні Статути та Положення, внести ті положення, які відсутні в даних Статутах, або вилучити ті, що не відповідають чинному законодавству. Зразок Статуту наведений в Додатку 3.

Статут шкільного музею затверджується та погоджується печатками та підписами директора (керівника) закладу освіти та начальника відділу освіти районної (міської) державної адміністрації.

Статут шкільного музею складається в трьох примірниках

Музейна рада

У процесі організації і роботи шкільного музею важливе значення має творча самодіяльність учнів, яка виявляється в різноманітних формах. Побудувати шкільний музей навіть вузького профілю силами одного предметного гуртка, практично неможливо. Тут потрібні зусилля членів багатьох гуртків, щоб збирати і виготовляти експонати, музейне обладнання. У роботі краєзнавчого музею може взяти участь майже кожен учень, самостійно збираючи краєзнавчий матеріал, передбачений навчальними програмами. Безпосередньо ж у музеї працюють ті, кого ця робота цікавить.

Актив шкільного музею не обмежується якоюсь групою учнів, кількісний склад її може змінюватись в залежності необхідності. Зважаючи на це, виникає потреба створення центру для координації діяльності музейного активу. Таким центром є рада музею, що обирається загальними зборами педколективу або рішенням адміністрації.

Рада музею складається з учнів, педагогів, представників громадськості. Її кількісний склад визначається характером і обсягом роботи музею.

У склад музейної ради входять голова, головний хоронитель фондів – громадський директор музею, його помічники, 4-5 членів. Рада музею обирає голову і розподіляє обов’язки між членами ради, які відповідають за пошукову, фондову, експозиційну, екскурсійно-лекторську роботу тощо.

На своїх засіданнях рада вирішує питання включення до фондів музею пам’яток історії, культури і природи, які надійшли в процесі комплектування; обговорює та затверджує плани роботи; заслуховує звіти про пошукову, дослідницьку, наукову роботу; організовує навчання активу, веде документацію музею (інвентарну книгу, план роботи, книгу обліку проведення екскурсій, уроків, масових заходів, акти прийому та видачі експонатів); вирішує різні питання, пов’язані з діяльністю музею.

З членів музейного активу створюються секції збереження та обліку матеріалів (експонатів і кореспонденції), організації збиральницьких експедицій (пошукові загони), оформлення експозиції, заходів оргмасової роботи (в тому числі і лекторська група).

Серед різноманітних обов’язків членів ради – розробка тематико-експозиційного плану музею та календарного плану роботи.

Музейний актив виконує таку роботу:

- збирає потрібні матеріали на основі попереднього вивчення літератури та інших джерел за відповідною тематикою;

- комплектує фонди музею, організовуючи збиральницькі експедиції, налагоджуючи листування та особисті контакти з різними організаціями і особами, встановлюючи зв’язки з іншими школами, відомчими та державними музеями; виготовляє матеріали допоміжного фонду (фото, схеми);

- вивчає зібраний матеріал, забезпечує фіксацію наукової інформації про нього, облік, юридичне та фактичне збереження;

- створює пересувні виставки, стаціонарні експозиції, дбає про їх постійне вдосконалення;

- організовує екскурсії для учнів і дорослого місцевого населення, гостей, інші освітні заходи в експозиції музею або поза його межами з використанням експонатів;

- готує екскурсоводів, лекторів;

- допомагає вчителям у використанні музейних матеріалів під час навчального процесу;

- бере активну участь у виконанні відповідних профілю музею завдань.

Повсякденне педагогічне керівництво роботою музею через раду за дорученням педагогічної ради здійснюють організатор позакласної та позашкільної виховної роботи або окремі педагоги.

На сьогоднішньому етапі діяльності шкільних музеїв спостерігається залучення спонсорів, ветеранів війни і праці, представників сільських чи міських адміністрацій. Це допомагає шкільним музеям вирішувати різні проблеми. Ці особи об’єднуються в так звану опікунську раду.

В "Положенні про музей при закладі освіти системи Міністерства освіти України” зазначено, що методичну та практичну допомогу музею може надавати опікунська рада, яка створюється на добровільних засадах з педагогічних працівників, представників державних музеїв, архівів, спеціалістів різних галузей знань, краєзнавців, ветеранів війни і праці тощо.

Чернівецький обласний центр туризму,

краєзнавства та екскурсій учнівської молоді

СТВОРЕННЯ ШКІЛЬНОГО МУЗЕЇ ТА ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ

muzej — Tue, 06 Mar 2012 06:36:09 GMT

Створення музею та оформлення документації

Організація і створення шкільного музею

Організація музею є результатом цілеспрямованої творчої пошуково-дослідницької та збиральницької діяльності учнів і можлива за наявності:

- активу однодумців (учнів, педагогів, спеціалістів музейної справи тощо), спроможного здійснювати систематичну пошукову, фондову, експозиційну, культурно-освітню роботу;

- фонду музейних предметів – оригінальних пам’яток історії, культури, природи, зібраних і зареєстрованих в інвентарній книзі, на основі яких побудована експозиція певного профілю;

- приміщення (окремого, ізольованого) і обладнання, які забезпечують збереження, вивчення і експонування музейних колекцій.

Профіль музею визначається колективом педагогів і учнів згідно з педагогічною доцільністю та характером наявних колекцій пам’яток історії, культури і природи.

Коли в навчальному закладі у відповідному вимогам приміщенні створені експозиції, визначено профіль музею, повстає питання про відкриття музею. Це питання вирішується колективом педагогів і учнів закладу освіти. Рішення (наказ) про відкриття музею оформлюється наказом керівника закладу освіти за погодженням з районним відділом освіти.

Музей у своїй діяльності керується "Положенням про музей при закладі освіти системи Міністерства освіти України” і на основі цього документу створюють свій Статут.

Шкільний музей дотримується вимог щодо наявності фонду музейних предметів, зібраних і зареєстрованих в інвентарній книзі, оригінальних пам’яток історії, культури, природи, на основі яких побудована експозиція певного профілю.

Прийнято рішення (наказ) про створення, складено свій власний Статут, зроблено опис музейних предметів в інвентарній книзі, після чого шкільний музей може здійснити реєстрацію.

Комісія проводить обстеження музею, складає акт обстеження і приймає рішення про реєстрацію шкільного музею. Музею видається свідоцтво, складається уніфікований паспорт, після чого він отримує статус музею при закладі освіти системи Міністерства освіти України.

Отримавши офіційне визнання, статус музею при закладі освіти та взяття на облік, шкільний музей організовує дослідницьку роботу згідно з тематикою музею, вивчає літературно-історичні джерела та першоджерела знань з історії, природи та суспільства; систематично поповнює фонди, забезпечує збереження музейних предметів, організує їх облік, створює і поповнює експозиції та виставки, проводить освітньо-виховну роботу серед учнів і населення, надає можливість використання матеріалів музею в навчально-виховному процесі.

Діючий шкільний музей повинен мати всю необхідну документацію і матеріали необхідних методичних рекомендацій.

На всі матеріали, які поступають в музей, необхідно складати акти прийому в двох екземплярах (один залишається в музеї, другий вручається особі, яка передає матеріали). Зразок акту прийому-здачі наведений в Додатку1.

Перелік основних документів шкільного музею

1. Наказ (копія) про створення музею в закладі освіти.

2. Статут шкільного музею (на основі Положення про музей).

3. Акти прийому та передачі предметів та експонатів.

4. Картотека опису музейних експонатів.

5. Тексти екскурсій.

6. Акт обстеження музею. *

7. Свідоцтво про реєстрацію музею. *

8. Уніфікований паспорт. *

9.
Інвентарна книга фонду музейних предметів.

10. Журнал планування та обліку роботи музею.

*документи оформлюються обласною комісією під час реєстрації музею

Наказ про створення шкільного музею

Рішення про створення музею може бути прийнято його засновниками (керівником закладу освіти за ініціативи педагогічного, учнівського та студентського колективів) при умові наявності:

- активу однодумців (учнів, студентів, педагогічних працівників, спеціалістів музейної справи, громадськості тощо), спроможного виконувати пошуково-дослідницьку, збиральницьку, фондову, експозиційну, просвітницьку роботу;

- педагога, який би очолив роботу по створенню музею.

Профіль музею визначається колективом педагогів, учнів, студентів згідно з педагогічною діяльністю та характером наявних колекцій пам’яток історії, культури і природи. За своїми профілями музеї поділяються на такі види: історичні, археологічні, краєзнавчі, природничі, літературні, мистецькі, етнографічні, технічні, галузеві тощо.

Створення музею є результатом цілеспрямованої систематичної, творчої пошуково-дослідницької, збиральницької, фондової, експозиційної роботи.

Наказ про відкриття музею видається його засновником після оформлення відповідної музейної експозиції і при дотриманні вимог щодо наявності:

- Положення про музей;

- фонду музейних предметів, зібраних і зареєстрованих в інвентарній книзі оригінальних пам’яток історії, культури, природи, на основі яких побудована експозиція певного профілю;

- приміщення (окремого, ізольованого) і обладнання, які забезпечують збереження, вивчення й експонування музейних колекцій;

- експозиції, яка відповідає за змістом і оформленням сучасним вимогам;

- умов для охорони музею, оснащення його засобами охоронної та пожежної сигналізації;

- роботи музею за чітким розкладом.

В наказі обов’язково повинно бути зазначено чотири головних вимоги:

1. Рішення (педагогічної ради, педколективу, сільської ради, міської ради, адміністрації школи тощо), на підставі якого виданий наказ про створення та відкриття музею (із зазначенням дати).

2. Виділення окремого ізольованого приміщення із зазначенням площі (м²).

3. Призначення громадського директора шкільного музею (прізвище, ім’я та по батькові, посада, фах).

4. Організація та створення музейної ради (кількісний та персональний склад).

Окрім вище згаданих вимог засновник у своєму наказі може виділити і ряд інших вимог і положень, які необхідно виконати в даному закладі освіти в зв’язку із відкриттям шкільного музею.

Приклад одного із таких наказів наведений в Додатку 2. Копія наказу про створення шкільного музею затверджується печаткою за підписом директора (керівника) навчального закладу. Копія наказу про створення та відкриття шкільного музею складається в трьох примірниках.

Обстеження музею

Одним із головних завдань реєстрації є легалізація (офіційне визнання) новостворених музеїв, надання їм статусу музею при закладі освіти системи Міністерства освіти України, вручення реєстраційних свідоцтв та взяття їх на облік.

Безпосередню роботу з реєстрації музеїв на місцях проводять комісії, до складу яких залучаються представники районного (міського) відділу освіти, фахівці державних та громадських організацій, працівники культури і, обов’язково, фахівці обласного краєзнавчого музею.

Комісія вивчає роботу музею, проводить обстеження та робить висновок про відповідність музею статусу музею при закладі освіти системи Міністерства освіти і науки України.

Результати висновків комісії обстеження музею фіксуються в спеціальному документі "Акт обстеження” (бланк встановленого зразка рекомендацій МОН України). Члени комісії, а також директор навчального закладу підписують Акт обстеження.

Акт обстеження і дата його проведення затверджується печаткою відділу освіти районної (міської) райдержадміністрації.

Акт обстеження складається в 3-х примірниках.

На основі таких документів як копія наказу про створення музею, акту обстеження та статуту музею заповнюється уніфікований паспорт затвердженого зразка.

Уніфікований паспорт (далі Паспорт) складають і реєструють в органах культури всі музеї незалежно від їх видів, статусу, форм власності і відомчого підпорядкування. Науково-методичну допомогу музеям по заповненню уніфікованого паспорту надають фахівці обласного краєзнавчого музею та методист обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді.

Паспорт складають у 6-ти примірниках: один примірник залишається в музеї закладу освіти, другий – в районному (міському) відділі освіти, третій – в обласному центрі туризму і краєзнавства учнівської молоді, четвертий – подається у відповідний орган культури (обласний краєзнавчий музей), п’ятий – надсилається до Міністерства культури і мистецтв України, шостий – надсилається до Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді.

В уніфікованому паспорті зазначається код музею. Він складається:

1.Перші дві-три літери титульної назви музею.

2.Перша літера профілю музею.

Дріб

3.Категорія за групою оплати праці.

4.Перша літера статусу музею (Ю - юридична особа, Ф - філія).

Музеї, що діють при закладах освіти системи Міністерства освіти України, не є юридичними особами.

Уніфікований паспорт затверджується печаткою і підписом директора навчального закладу (вказується також його прізвище), а також печаткою та підписом відповідального працівника обласного управління культури.

Свідоцтво про реєстрацію музею

Обласна комісія вивчає роботу музею, складає акт обстеження та уніфікований паспорт. На основі складених документів членами обласної комісії робиться висновок про відповідність музею статусу музею при закладі освіти системи Міністерства освіти і науки України і приймається рішення про реєстрацію музею та взяття його на облік.

Музею, який пройшов реєстрацію та відповідає вимогам Положення про музей при закладі освіти системи Міністерства освіти України, управління освіти облдержадміністрації за поданням обласної комісії надається статус музею при закладі освіти системи Міністерства освіти і науки України та вручається реєстраційне свідоцтво встановленого зразку. Реєстрація музею підтверджується відповідним наказом управління освіти обласної державної адміністрації.

Музей заноситься в реєстраційний журнал та береться на облік обласним центром туризму і краєзнавства учнівської молоді.

На бланку Свідоцтва про відомчу реєстрацію музею при закладі освіти системи Міністерства освіти України (далі Свідоцтво) зазначається реєстраційний номер. Він складається з двох частин: перша – дві цифри реєстраційного номера області (Чернівецька – 25), друга – порядковий реєстраційний номер музею в області.

У Свідоцтві також зазначається повна назва музею, навчальний заклад та адреса музею, дата та номер видачі наказу управління освіти обласної державної адміністрації. Свідоцтво затверджується печаткою та підписом начальника управління освіти облдержадміністрації.

Реєстрація музею вищого навчального закладу або професійно-технічного училища також здійснюється обласною комісією, яка створюється при управлінні освіти обласної державної адміністрації. Це право комісії делегує Міністерство освіти і науки України.

Чернівецький обласний центр туризму,

краєзнавства та екскурсій учнівської молоді

ФОНДИ ШКІЛЬНОГО МУЗЕЮ, ЇХ ПОПОВНЕННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

muzej — Tue, 06 Mar 2012 06:32:34 GMT

Комплектування фондів шкільного музею

У період створення музею комплектування фондів підпорядковане завданням побудови експозиції. Шкільний музей не збирає будь-які пам’ятки, а комплектує їх фонд відповідно до своїх завдань і профілю. Фонди шкільних музеїв комплектуються систематично. Напрям пошуку визначається профілем, орієнтовним змістом і структурою майбутньої експозиції. Тому й починати створювати музей слід з вивчення природи та історії краю, якщо музей краєзнавчий, або з біографії особи, якій присвячений меморіальний музей.

Після того як рішення про заснування шкільного музею прийнято, а його профіль визначено, педагог, на якого покладено керівництво цією роботою, ознайомлює музейний актив з основними її етапами, методикою. Іноді для цього запрошується методист (фахівець) державного музею. Він допомагає визначити напрям пошуків, вивчення питань, пов’язаних з ним.

Правильно організоване комплектування фондів шкільного музею передбачає, що кожний учень – його учасник – починає роботу з вивчення загальних питань, які планується висвітлити в майбутній експозиції.

Комплектування фондів шкільних музеїв здійснюється в процесі походів по рідному краю, спостережень за його природою, обстеження різних ланок економічного, соціального і культурного життя, листування з учасниками воєн; зустрічей із старожилами; геологічних, археологічних розвідок, екскурсій та подорожей, що дають змогу зібрати чимало оригінальних документів, речей, зробити записи спогадів тощо.

Важливе джерело комплектування фондів шкільного музею – надходження від окремих осіб та організацій, передані в дар.

Багато для музею роблять самі учні. Наслідком різних видів їх навчальної і позакласної творчої діяльності є велика група матеріалів допоміжного фонду (карти, схеми, таблиці, моделі, макети і т. ін.). Учні виготовляють муляжі, фотокопії і репродукції документів, малюнки, копії творів мистецтва.

Окремі комплекти виставок, серії плакатів, картини, діафільми, відеокасети може придбати школа.

Вчителі можуть використати практичні заняття та екскурсії для збору колекцій, їх вивчення й оформлення, нагромадження інформації, необхідної для виготовлення діаграм, макетів, статистичних таблиць, карт.

Наслідки експедицій, екскурсій, спостережень, пов’язані з комплектуванням фондів шкільного музею, мають бути відповідним чином оформлені, використані для виготовлення експонатів допоміжного фонду, в навчально-виховному процесі, масовій культурно-освітній роботі серед дорослого населення.

Одне з джерел надходжень до шкільного музею – колекції, зібрані учнями. Нерідко юні нумізмати, філателісти, філокартисти, організувавши в школі звітні виставки своїх зібрань, передають їх музею.

Допомогу в комплектуванні фондів шкільним музеям надають громадські організації, творчі спілки, зокрема, товариства охорони пам’яток історії та культури, природи.

Зібраний матеріал, який треба розмістити в експозиції, вивчають, визначають, описують, встановлюють історію, з’ясовують, джерелом якої пізнавальної інформації він може бути, яке його виховне значення. У процесі цієї роботи вони навчаються класифікувати, систематизувати музейні колекції, науково їх описувати.

Забороняється збирати і відкрито експонувати в музеї ордени і медалі живих громадян, нагороди померлих приймають при наявності дарчої, експонують при наявності сигналізації.

Забороняється збирати, зберігати та експонувати в музеї зброю без письмового дозволу місцевих органів МВС України.

Унікальні пам’ятки музейного фонду України, що мають виняткове наукове, історичне, художнє чи інше культурне значення, беруться на облік ЧОКМ.

Облік і збереження фондів

Важлива ланка роботи шкільного музею – охорона і збереження пам’яток матеріальної і духовної культури. Ця діяльність спрямована на формування в учнів почуття відповідальності за збереження і примноження історико-культурної спадщини нашого народу, інших народів світу, на підготовку і прилучення молоді до виконання свого громадського обов’язку.

Із завданнями і правилами охорони історичних і культурних пам’яток керівник музею, музейний актив і учні ознайомлюються вже на початковому етапі створення музею. З цією метою слід провести спеціальні теоретичні і практичні заняття, під час яких методист-музеєзнавець – працівник державного музею – не тільки ознайомить з правилами обліку і збереження музейних фондів, а й навчить складати акти прийому-здачі експонатів, правильно робити записи в інвентарній книзі.

З самого початку комплектування фондів учитель має спрямувати роботу музейної ради на створення сприятливих умов обліку і збереження надходжень, організовувати її у такий спосіб, щоб кожний вихованець ставився до всього зібраного в музеї так, як до власних сімейних реліквій. Шлях до цього – залучення якомога більшої кількості учнів до систематичної роботи з обліку пам’яток матеріальної культури, зібраних у шкільному музеї, роз’яснення важливості цієї роботи.

В організації обліку і збереження музейного фонду – сукупності музейних предметів, цілеспрямовано зібраних у шкільному музеї, слід виходити з того, що оригінальні пам’ятки матеріальної та духовної культури, які мають наукове, політичне, історичне або художнє значення є всенародним надбанням. На підставі закону України "Про музеї та музейну справу” вони включаються до складу музейного фонду країни. Закон визначає навчальні музеї ВУЗів, загальноосвітніх навчальних закладів (тобто і шкільні музеї) охоронцями музейного фонду країни і вимагає забезпечити охорону зібраних пам’яток.

За збереження експонатів шкільного музею, організацію їх обліку відповідають директор школи і призначений ним керівник музею – працівник школи, який здійснює керівництво роботою шкільного музею.

Керівник шкільного музею зберігає його фонди. Разом з помічниками систематично доглядає за тим, щоби було забезпечене збереження експонатів в експозиції, фондосховищі, архіві. Вони ж організовують облік надходжень до музею, вживають необхідні профілактичні заходи, що запобігають пошкодженню експонатів.

Згідно з "Положенням про шкільний музей” музейний фонд залежно від наукової і художньої цінності матеріалів поділяється на дві групи: фонд основний (оригінальні пам’ятки) і допоміжний, що створюється в процесі роботи над експозицією (схеми, діаграми, макети, муляжі, фотокопії).

Матеріали основного музейного фонду є першоджерелами наших знань про історію, економіку, культуру. Науково визначені, датовані, вони використовуються для створення експозиції, у дослідній роботі. До основного фонду завжди належать меморіальні зібрання, кожний примірник естампа, що вважається самостійним оригінальним твором мистецтва.

Ознаки належності експоната до основного музейного фонду – його оригінальність, здатність бути справді першоджерелом знань, відповідність профілю музею.

У разі припинення діяльності громадського музею оригінальні пам’ятки історії та культури передаються в розпорядження державного музею, де вони перебувають на обліку.

Облік експонатів шкільного музею провадиться з метою їх юридичної, фактичної та наукової охорони. Недостатньо запобігти фізичному знищенню експоната, необхідно забезпечити збереження відомостей про нього, без яких він нерідко втрачає свою цінність. Адже іноді тільки відомості про те, з якими історичними подіями експонат пов’язаний, визначають його наукову, пізнавальну цінність, дають змогу використовувати його у виховній роботі.

На кожний предмет, який надходить до музею, заповнюється картка, що містить відомості про походження, призначення, побутування, час виготовлення і використання предмета, історичне і меморіальне його значення. Заповнюється вона на підставі розповіді того, хто передає експонат, або інших джерел.

Під час передачі музею експоната приватною особою чи організацією необхідно скласти двосторонній акт прийому-видачі. Акт складається в двох примірниках у відповідній формі і затверджується печаткою школи і підписами приймаючої сторони (директор музею) і передаючої сторони (приватна особа або представник організації). В акті обов’язково зазначається, на який строк переданий експонат в музей: рік, два, чи на постійне зберігання.

Основний фонд шкільного музею обліковується у книзі надходжень – інвентарній книзі. Книга скріплюється печаткою та завіряється підписом керівника закладу освіти, сторінки мають бути пронумеровані. Запис у книгу робиться одразу, в день надходження експоната в музей. Запис слід робити чітким і зрозумілим. Виривати листки з книги, виправляти написане забороняється.

Далеко не скрізь приділяється належна увага обліку музейних надходжень, недооцінюються значні виховні можливості цієї необхідної і корисної діяльності. На практиці обліком займаються вчитель – керівник музею, кілька його помічників – членів музейної ради. У деяких шкільних музеях облікова робота ще не набула систематичності.

Громадсько-корисна функція збереження, охорони пам’яток матеріальної та духовної культури завжди була і лишається провідною для будь-якого музею. Адже взяти на облік музейні предмети означає зберегти їх. Обліковій роботі в шкільному музеї слід надавати більш масового характеру, організовувати її так, щоб вона була цікавою. Треба добитися, щоб діти зрозуміли необхідність цієї роботи – важливої ланки в створенні повноцінного музею. При цьому учні повинні поступово ознайомитися з усіма етапами облікової роботи – від складання акту прийому-здачі, запису в картку до роботи над допоміжними формами обліку.

Облік музейних фондів забезпечує їх юридичну і наукову охорону, сприяючи одночасно і фактичній. Щоб забезпечити охорону музейних фондів, слід додержувати певних правил їх зберігання та використання.

Особливості збереження музейних предметів

Для збереження музейних предметів використовуються такі музейні меблі, як шафи, скрині, комоди, подіуми, стелажі, завішені поліетиленовою плівкою.

Дрібні об’ємні предмети (геологічні, нумізматичні колекції та ін.) зберігаються в коробках вертикально. Для збереження марок, етикеток, листівок використовуються альбоми, папки.

Документи, листівки, фотографії, малюнки, літографії та інші види письмових і графічних матеріалів, а також гербарій слід зберігати в папках з клапанами. Щоб запобігти проникненню в них пилу і шкідників, папки обгортають папером і зберігають на полицях шаф. Нормальні умови зберігання експонатів вимагають додержання у фондосховищі та експозиції певної температури і вологості повітря (температурно-вологісного режиму). Музейне приміщення повинно бути сухим, добре провітрюватись. Температура повітря в ньому взимку не опускається нижче +10 ⁰С, а влітку не піднімається вище +25 ⁰С. Відносна вологість повітря не повинна підвищуватись понад 50-60%. Для підтримання постійного температурно-вологісного режиму треба подбати про постійне провітрювання приміщення. Добові коливання між нічною і денною температурами не повинні перевищувати 2-5 ⁰С, вологості 3-5%.

Особливу увагу слід приділити охороні від різних шкідників експонатів, що мають органічне походження. Тому систематично, не рідше двох разів на рік – навесні і восени – їх потрібно переглядати, провітрювати, чистити від пилу, а іноді й проводити дезинфекцію. Під час просушування шафи, скрині та інші меблі, в яких зберігаються тканини, провітрюються, дезінфікуються, протираються гасом, формаліном, скипидаром. Шафи, в яких зберігаються папери, провітрюються не рідше одного разу на тиждень у сухі сонячні дні. Їх залишають відкритими на 3-5 годин.

З метою збереження матеріалів в експозиції інструкція визначає ряд правил експонування:

- оригінальні твори графіки, акварельного і гуашного живопису, фотографії не можна приклеювати до стендів, прикріпляти кнопками або гвіздками, наклеювати на картон або фанеру;

- одяг зберігається і експонується в шафах, спеціальних вітринах на вішалках, обшитих по краю м’якою прокладкою;

- ботанічні і зоологічні матеріали експонуються тільки в закритих вітринах або на планшетах, закритих склом і окантованих; колекції комах експонуються в коробках, обклеєних всередині білим папером;

- слід запобігти вигоранню і нагріванню творів графіки, документів, фотографій, тому на вікнах повинні бути штори світлих тонів, іноді на вітринах і стендах треба повісити спеціальні штори. Найбільш чутливі до світла художні твори (акварелі, сепії, пастелі) доцільно експонувати обмежений час, захищаючи їх не тільки від сонячних променів, а навіть від прямого попадання в них розсіяного денного світла.

Члени музейного активу повинні знати деякі найпростіші прийоми боротьби з "хворобою” експонатів для того, щоб у разі надзвичайної потреби надати їм "першу допомогу”, запобігти руйнуванню. Найчастіше доводиться рятувати предмети, що надходять у музей у незадовільному стані.

Вкриті пліснявою експонати просушуються і дезінфікуються в камері, ящику, формаліном. Так, папери, вкриті пліснявою, після просушування на відкритому повітрі 10-15 хвилин опромінювання сонцем із зворотного боку обережно протирають ватою. Після цього папір кладуть між двома листами, просоченими 30% розчином формаліну.

Для захисту тканини від молі слід використовувати парадихлорбензол.

Мідні і бронзові речі в разі потреби промивають гарячою водою з нейтральним (дитячим) милом, потім чистою водою, висушують. "Благородну патину” з бронзових і мідних речей знімати не рекомендується.

Пил з картини усувають обережно, витираючи її в одному напрямі клаптиком чистої оксамитової тканини.

Щоб зберегти від руйнування музейні предмети з кістки, їх просочують розтопленим парафіном, занурюючи в нього річ на 15 хвилин.

Інструкції щодо зберігання фондів шкільних музеїв забороняють без участі спеціалістів реставрувати предмети з дерева з метою відновлення позолоти, інкрустації, цінні документи, фотоматеріали, твори графіки, археологічні пам’ятки з металів, пошкоджені корозією, керамічні вироби, вкриті шаром солей, які важко розчиняються.

Забороняється склеювати, виводити плями, закріпляти основу творів живопису, поновлювати фарби одягу тощо.

Реставрація музейних предметів – справа фахівців-реставраторів, які мають на це дозвіл. Завдання педагога полягає в тому, щоб за допомогою фахівця-реставратора ознайомити учнів з особливостями цієї роботи, яка вимагає глибоких знань з хімії, фізики, біології, історії, великої витримки, наполегливості, працьовитості, терпіння.

Експонування та зберігання зброї в музеях допускається тільки з письмового дозволу відділів внутрішніх справ.

Забороняється збирати, зберігати і експонувати ордени, медалі та посвідчення до них живих громадян.

Нагороди померлих можна збирати, зберігати, експонувати тільки при наявності дарчих документів родичів чи з письмового дозволу відповідних органів влади.

Пам’ятки історії і культури (в тому числі нагороди з коштовних металів), яким загрожує знищення чи псування, можуть бути вилучені з музею згідно з чинним законодавством.

ВИДИ ШКІЛЬНИХ МУЗЕЇВ

muzej — Tue, 06 Mar 2012 06:31:26 GMT

Види музеїв

У "Положенні про шкільний музей” зазначено, що за своїм профілем вони можуть бути історичними, меморіальними, краєзнавчими, художніми, природничо-історичними і технічними. Вони можуть бути комплексними, тобто вести роботу в різних напрямках, і вузького профілю (наприклад, археологічний).

Профілем музею визначаються і його окремі спеціальні завдання. Так, шкільний художній музей має значні можливості для естетичного виховання.

Музеї різних профілів відрізняються і складом фондів, тематичною спрямованістю експозицій і, певною мірою, – методами роботи.

КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ. Краєзнавчі шкільні музеї належать до комплексних, тобто таких, що ведуть роботу в різних напрямках. Збираючи, вивчаючи, систематизуючи і пропагуючи регіональні пам’ятки історії, природні та мистецькі колекції, краєзнавчі музеї реалізують міжпредметні зв’язки в навчально-виховному процесі. Експозиція краєзнавчого музею складається з таких розділів: 1) природа краю (обов’язковий розділ); 2) історія (села, школи, краю); 3) культура краю (мистецтво, література).

Тематична структура експозиції шкільного краєзнавчого музею має багато спільного з тематикою програм навчальних предметів: природознавства, фізичної географії, ботаніки, зоології, особливо, історії. При цьому програми передбачають вивчення природи та історії краю на уроці, під час практичних занять, у позаурочний час, колективно і самостійно. Це створює сприятливі умови для активної і систематичної участі в роботі шкільного музею майже кожного учня, а, головне, дає змогу широко використовувати матеріали краєзнавчого музею в навчально-виховному процесі.

ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ. Є чимало шкільних музеїв історичного профілю. Їхні фонди комплектуються історичними пам’ятками, які висвітлюють визначні сторінки історії. Серед цих музеїв розрізняють військово-історичні, історії села, історії школи.

МУЗЕЙ БОЙОВОЇ СЛАВИ. Тисячами шляхів ідуть юні слідопити, розшукуючи учасників подій громадянської і Великої Вітчизняної воєн, подій в Афганістані. Пошуки учні ведуть під девізом: "Ніхто не забутий, ніщо не забуте!”. Матеріали, зібрані під час таких пошуків, стають важливим джерелом нових знань з історії Батьківщини, ефективним засобом виховання підростаючого покоління.

У центрі уваги шкільних музеїв бойової слави – героїчне життя, діяльність, подвиги окремих осіб, колективів, нерозривно пов’язані з історією боротьби за незалежність нашої Батьківщини. Основу фонду таких музеїв становлять історичні пам’ятки, меморіальні речі. Нерідко музеї цього профілю переростають в історичні, історико-краєзнавчі.

Музеї бойової слави відтворюють героїчні сторінки історії окремих військових підрозділів, подвиги солдат і офіцерів, партизанів, підпільників – простих людей, які відстояли незалежність своєї країни.

Значну навчальну цінність мають матеріали листування, військове спорядження, нагороди тощо.

МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ. Як правило, такі музеї присвячені визначним особам: державним діячам, полководцям, ученим, митцям. В меморіальних музеях експонуються переважно оригінальні меморіальні речі, проте можна зустріти поєднання їх з копіями, муляжами.

ЛІТЕРАТУРНИЙ МУЗЕЙ. Значну групу шкільних музеїв становлять літературні і літературно-меморіальні, що виникли в процесі вивчення російської, молдавської, української та інших літератур, позакласної роботи учнівських творчих об’єднань. В деяких школах створені музеї письменників, драматургів, поетів. Діяльність музеїв цього профілю спрямована на розв’язання завдань, що стоять перед будь-якими шкільними музеями. Маючи справу з історико-літературною спадщиною, ці шкільні музеї відіграють особливу роль у моральному та естетичному вихованні учнів.

Чимало шкільних літературних музеїв присвячується чи письменнику, ім’я якого присвоєно школі. Тематична структура музеїв літературного профілю передбачає комплектування матеріалів, пов’язаних з життям, літературною і громадсько-політичною діяльністю письменника, його творчою лабораторією, написанням окремих творів, їх оцінкою, вшануванням пам’яті письменника.

ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ. Серед музеїв літературного профілю певну групу становлять літературно-меморіальні, тобто такі, що мають меморіальний комплекс, пов’язаний з життям і творчістю діяча літератури, якому присвячено музей.

Основу фондів літературно-меморіальних музеїв складають комплекси речей, безпосередньо пов’язаних з життям і діяльністю письменника (предмети домашнього вжитку, обстановки квартири, документи, книжки з особистої бібліотеки, твори образотворчого мистецтва, фотографії, рукописи, першовидання творів тощо).

Особливий інтерес становлять рукописи письменника, які нерідко є результатом його кропіткої праці, творчих шукань. Для школярів – вони джерело проникнення у внутрішній світ письменника, ключ до розуміння його літературних, філософських, ідейно-естетичних поглядів, специфіки творчого пошуку. Багато дечого може розповісти особиста бібліотека письменника, помітки на полях книжок, дарчі надписи, листи.

МИСТЕЦЬКИЙ МУЗЕЙ. Музеїв даного профілю значно менше, проте в деяких школах створені музеї співаків, композиторів, музикантів. Діяльність музеїв цього профілю спрямована на розв’язання завдань, що стоять перед будь-якими шкільними музеями, і, перш за все, це естетичному вихованні учнів. Широко використовуються в шкільних мистецьких музеях фото -, кіно - і фономатеріали, реклами та афіші (іноді з автографами митців).

ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ. Порівняно з іншими музеями художніх значно менше. Причина цього – складність комплектування їх фондів: тут мають бути зібрані оригінальні твори мистецтва.

Творча активність учнів, тісний зв’язок з громадськістю – основні фактори, що зумовлюють успішний розвиток будь-якого шкільного музею і особливо художнього. Зв’язки з творчими спілками, музеями, любителями мистецтва, художниками-аматорами, з широкими колами громадськості допомагають створити музеї, в яких представлені справді унікальні твори живопису, графіки, скульптури, прикладного мистецтва.

Нагромадження творів мистецтва не є основною метою музею. Систематична організація тематичних виставок дитячого малюнка з нагоди різних свят та ювілеїв, зустрічі з художниками, участь у відкритті пам’ятників, відвідування музеїв, випуск стінгазет, листування з художніми навчальними закладами, конкурси на кращий твір по матеріалах шкільного музею, диспути і вечори на мистецтвознавчі теми – далеко не повний перелік усіх тих заходів, що здійснюються на базі музею, сприяють естетичному вихованню учнів.

Створення художнього музею може бути логічним наслідком і подальшим розвитком роботи шкільного кабінету образотворчого мистецтва, неодмінним елементом оформлення якого є виставки дитячих робіт, зразки творів різних видів і жанрів. До фондів кабінету належать матеріали, пов’язані з основними видами занять: малювання з натури, на теми, декоративним малюванням і бесідами з образотворчого мистецтва. Напрям комплектування фондів шкільного художнього музею залежить від поставлених перед ним завдань.

У школах на основі дитячих творчих об’єднань комплектуються фонди музеїв художньої фотографії, дитячих ілюстрацій до літературних творів, політичного плаката, дитячих художніх виробів з природних матеріалів.

Свій творчий хист діти виявляють у мозаїці із скла і кольорового паперу, інкрустації соломою, різьбленні по дереву, випалюванні, малюнках способом гратографії, мозаїці штампом тощо.

Художні музеї створюються і при дитячих художніх студіях, які очолюють на громадських засадах народні майстри – наставники юних.

МУЗЕЙ АРХІТЕКТУРИ. В музеях даного профілю збирають макети громадських, побутових, культових будов різних часів і народів, виготовлені учнями з дерева, глини, картону, фотографії пам’яток архітектури, плани міст, зразки цегли та інших будівельних матеріалів, архітектурні деталі – матеріали археологічних розкопок.

АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ. Зустрічаються в школах і музеї більш вузького профілю – археологічного. Основу фондів складають знахідки, що поповнюють скарбницю музею. В школах існують гуртки, клуби юних археологів, які під керівництвом вчителів історії ведуть з дозволу кафедр археології університетів чи інститутів розкопки. Спостерігається також участь учнівських колективів разом із студентськими експедиціями вищих навчальних закладів в проведенні пошуково-дослідницьких робіт.

Знахідки вивчаються учнями і експонуються в шкільному музеї.

ЕТНОГРАФІЧНИЙ МУЗЕЙ. За останній період спостерігається значний ріст музеїв даного профілю. Проголошення незалежності України, утворення суверенної держави спонукало наш народ до глибокого вивчення своєї історії, традицій, обрядів, звичаїв, мови тощо. Загальна риса експозицій музеїв цього профілю – це велика кількість побутових речей, інтер’єр української селянської хати, велике зібрання народного одягу, різноманітність вишивок.

Велику роботу учні проводять в пошукових експедиціях, зустрічаються зі старожилами, записують народні пісні, легенди, вивчають побут жителів краю.

Одним із цікавих видів музеїв цього профілю є етнографічний музей просто неба. Це може бути відтворення садиби на території якої можна побачити різні будівлі, які використовувались в побутовому житті.

ТЕХНІЧНІ МУЗЕЇ. У наш час, коли вихованці середньої школи за період навчання повинні здобути глибокі знання з основ наук, впритул підійти до оволодіння певною професією, зростає роль технічних музеїв.

Завдання шкільних технічних музеїв – розвивати в учнів інтерес до техніки, розширювати політехнічний кругозір під час ознайомлення з технікою, технологією й організацією виробництва, з досягненнями і перспективами розвитку підприємств та господарств краю, а також з масовими виробничими професіями; сприяти впровадження в шкільний і домашній побут досягнень науки і техніки, показувати трудові і творчі досягнення юних техніків школи. Розв’язанню цих завдань підпорядкована робота шкільних музеїв історії науки і техніки, галузевих технічних або наукових, політехнічних музеїв.

1. Політехнічний музей. Організувати шкільний політехнічний музей значно складніше, ніж музей якоїсь однієї галузі науки, техніки чи виробництва. Створення такого музею дуже часто починається з організації невеликого спеціалізованого музею, який згодом стає відділом політехнічного музею.

У процесі розвитку таких шкільних музеїв зростає кількість напрямків комплектування фондів, ускладнюється тематична структура експозиції, виявляється тенденція їх переростання в політехнічні.

Сучасні організатори політехнічних музеїв прагнуть якнайповніше відобразити місцеве виробниче оточення в шкільному музеї, черпати в ньому конкретні приклади під час вивчення основ наук.

2. Музей космонавтики. Серед музеїв технічного профілю особливої уваги заслуговують шкільні музеї космонавтики. Україна сьогодні є однією з космічних держав. Наявність ракетобудівної промисловості, науково-дослідницьких інститутів в Україні приваблює увагу багатьох передових країн світу.

Поряд з ксерокопіями документів, творами відомих учених, документальними фотографіями, макетами ракет, орбітальних станцій у шкільних музеях космонавтики представлені стенди, схеми, інші матеріали, що пояснюють явища, які використовуються або спостерігаються під час космічних польотів.

Проте шкільні музеї космонавтики не були б музеями, якби не мали оригінальних матеріалів. Такими матеріалами є речі, які залишають музеям космонавти, відвідуючи їх. Сьогодні експозиції музеїв космонавтики поповнились ще одним розділом: "Перший український астронавт – Леонід Каденюк”. Цілком природно, що все це не тільки використовується в навчально-виховній роботі з учнями, а й зберігається для наступних поколінь школярів. Для них ці експонати будуть ще дорожчими реліквіями початку ери освоєння космічного простору.

У більшості шкільних музеїв космонавтики поряд з пам’ятками науки і техніки експонується чимало матеріалів, що розкривають моральне обличчя вчених – творців космічної техніки, космонавтів, які є взірцем для наслідування молоді.

Історичні, краєзнавчі, меморіальні, технічні, художні, мистецькі, літературні, археологічні та етнографічні шкільні музеї активно пропагують все те, чим сьогодні пишається народ України, вносять істотний вклад у виховання підростаючого покоління. Вони вчать і виховують у процесі збирання, систематизації, збереження і пропаганди пам’яток матеріальної культури, інших видів діяльності, що становлять зміст їхньої роботи.